Пам’ятки та історія давньоруської вишивки

вишивка Київської русі Вишивка в Україні завжди була одним із найбільш улюблених і поширених різновидів народної творчості. Українські вишивальниці створювали свої вишиті вироби таким чином, що в них ми бачимо піднесений світ краси і фантазії, поетичне осмислення життя, світ натхненних образів, коріння яких сягає міфології звичаїв і уявлень наших предків давнини.

Ще до появи Київської русі вишивка зустрічалась за часів скіфських народів, які населяли територію сучасної України. Про це свідчать археологічні знахідки зі скіфських поховань. Так пишне декоративне оздоблення чоловічого та жіночого одягу золотими нашивками, аплікацією з кольорової шкіри та декоративними швами ми можемо виявити на таких унікальних археологічних знахідках, як золота пектораль з Товстої могили (IV ст. до н. е.), чаша з Гайманової могили, срібна ваза з кургану Чортомлик (IV ст. до н. е.) та ін.. На цих знахідках можна спостерігати узори, які утворювались з поєднання спіралей, кружечків, завитків, а також із пишної рослинної орнаментації у вигляді стебла рослини, листя лотоса, лавра, грон винограду.

Цікавими є знахідки поховань кургану Сватова Лучка Луганської області, в якому знайдено рештки жіночого вбрання, яке пишно прикрашене вишивкою бісером та дрібними намистинами. Це є одяг сарматів, в якому добре простежується соціальне розшарування населення: одяг багатих жінок оздоблений золотим гаптуванням, а бідних – скромно прикрашений звичайними намистинами.

Золоте шитво Соколової могили

Золоте шитво Соколової могили

Важливим непограбованим похованням знатної сарматки була Соколова могила в селі Ковалівка в Миколаївській обл.. В ході розкопок в цій могилі були знайдені рештки золотого шитва на шовковій тканині пурпурного кольору, які можна датувати I ст. н.е., що  є найдавнішою з усіх відомих нам. На цьому шитві є орнаментальні мотиви конкретних зображень, серед яких можна побачити фрагменти капітелей, аканфа, лілій, колон, гілочок оливи, горщиків з паростками та ін. Вони мають яскраво підкреслений графічний характер і високий рівень виконавської майстерності.

Мартинівський скарб

Мартинівський скарб

Цікавим є Мартинівський скарб Черкаської області (VI ст. н. е.), на якому є скульптурне зображення людини. На грудях цієї людини можна побачити широкі смуги геометричного орнаменту. В цей дохристиянський період формувались художньо-стилістичні засоби шитва, народжувалась система знаків, які символізували сили природи, космогонічні уявлення про будову всесвіту. Також створювалися образи, які потім довго жили у вишивці та інших видах мистецтва, нагадуючи про язичеські вірування наших предків.

Після запровадження християнства в Київській Русі (IX—XIII ст.) виникають нові форми в мистецтві. Появляються неперевершені пам’ятки архітектури, монументального, ювелірного мистецтва, а також художнього шитва. В літописах згадуються твори вишивки, які пов’язані з різними подіями. Зокрема, вказується, що при розгромі Путивля в 1147 році були знищені речі, які шиті золотом. Під датою 1164 року записано: “и присла царь многы дары Ростиславу, оксамоты и павлоки и вся узорочя различная”. В літописі також описані скарби церкви Георгія в Любліні, серед яких ми можемо почитати про “платы оксамотны шиты золотом й жемчугом”, “индитья золотом шита вся” та ін.. Згадується вишивка також серед вкладів князя Васильковича: “завесы золотом шитые”.

За часів Київській Русі шитво досягає високого художнього рівня і поширюється за її межами. Свідченням цього є запис в літописі, який датується 1143 роком. В ньому згадуються давньоруські роботи в церкві на Афоні: “пелена с золотым обрамлением, с вышитым кругом, крестом и двумя птицами”. Відомо, що в кінці XI століття дочка великого князя Всеволода – Анна-Янка заснувала в Андріївському монастирі у Києві школу, де навчали мистецтва вишивки золотом і сріблом. Це свідчить про те, що гаптування має місцеве походження. Також відомо, що сама княгиня Анна (дружина київського князя Рюрика Ростиславича) теж вишивала.

Оранта з двома ангелами

Оранта з двома ангелами

У 1936 році було знайдено рештки вишивок в Софійському соборі під час археологічних розкопок. Протягом розкопок реставратори відновили композицію “Оранта з двома ангелами” та зображення святих. Також реконструйовано частину рослинного орнаменту. Шитво на цих рештках відзначається художньою виразністю, одухотвореністю образів, тонким відчуттям лінії та витонченістю колориту.

Поширеним в композиції поширеною є постать Богоматері з піднятими догори руками. Плечі і голову її вкриває мафорій. Рядом біля образу зображено на повний зріст ангелів з опущеними крилами. Кожен з них в руках тримає жезл, кінець якого закінчується квіткою. Ангели мають одяг, який вирішено на зіставленні золота і срібла. Виразний художній ефект створюється саме їх мінливою грою. Основним одягом ангелів є хітони та плащі, які вишиті золотом, лише низ та комір оздоблені сріблом. Крила ангелів теж оздоблені декоративно.

Найкраще збереглась фігура святого Григорія, яка представляє собою особливий інтерес. Постать святого Григорія має легкі, граціозні пропорції. Його обличчя має чіткі риси та воно вишите світлим шовком, і лише губи виділено червоним. Тонкі лінії підкреслюють бранки одягу святих та виявляють рух тканини. Великий досвід і висока професійна підготовка майстринь підтверджується лаконізмом силуетів, їх виразністю, артистичною лінією.

Численні залишки гаптованих тканин підтверджуються археологічними розкопками в Києві, Старому Галичі, Білогородці, Шаргороді та інших регіонах України. Вивчення тканин та зіставлення їх із зображеннями на фресках, мініатюрах свідчать про широке застосування гаптування золотом і сріблом в одязі давньоруських людей.

Давньоруський плащ — корзно

Давньоруський плащ — корзно

В часи Київської Русі поширеною деталлю одягу був довгий плащкорзно, який добре прикрашений великими колами, всередині яких вміщено орнаментальні розетки або зображення орлів. Саме такий одяг можна бачити на родинному портреті київського князя Святослава Ярославича з “Ізборника Святослава”, у зображеннях молодого княжича (очевидно, Бориса) у “Слові Іполита” та князя Ярослава Всеволодовича в церкві Спаса на Нередиці, а також у зображенні родини Ярослава в Софії Київській.

Цікаві особливості в одязі князів нам можуть дати фрески Кирилівської церкви у Києві. У сцені «Св. Кирило вчить цісаря” одяг цісаря має характерні ознаки, які притаманні слов’янському чоловічому одягу. Так князі носили коротку сорочку пурпурного кольору, яка багато орнаментована рослинними розетками золотого шитва. Ця сорочка має біля плечей вишиті два кола, у центрі кожного з них прикріплено срібну пластинку з синіми каменями. Одягали штани зеленого кольору та червоні чоботи, які також щедро орнаментовані.

У мистецтві Київської Русі можна чітко вирізнити дві течії: мистецтво широких верств населення, що крізь віки пронесло свої смаки і уявлення, живлячись джерелами праслов’янських вірувань та ідеалів народної краси, і мистецтво, яке обслуговувало князівський двір. Давньоруська церква тяжіла до офіційної культури Візантії, переймаючи її форми і художню мову. Тому візантійське мистецтво відігравало роль творчого імпульсу, який стимулював розквіт самобутньої культури.

Вишивка в одязі давньоруських людей також несла заклинальну, символічну функцію. Вишитий узор мав надавати магічну силу. Він розміщувався навколо шиї, на передпліччях рукавів, на грудях та на подолі.

Велику увагу майстрині придавали оздобленню рукавів, що було вшануванням роботящих рук. В орнаментах давньоруського гаптування часто зустрічаються геометричні мотиви, зображення птахів, гепардів, левів, сповнені чіткого ритму, величі і гармонійної рівноваги. Велику різноманітність мають рослинні узори. Особливо поширеною є квітка крин — символ життя, а також стилізовані зображення дерев з гнучкими стеблами та ін.

Характер узорів вишивки, місце її розташування можна спостерігати на зображеннях на срібних наручах з Тверського скарбу, зі Старої Рязані, Києва. На них зображено гусляра і танцюриста у вишитих геометричним орнаментом сорочках. Також зображена  русалка у вбранні з довгими, оздобленими узорами рукавами, та дві ткалі в одязі, прикрашеному вишивкою.

Також цікавою є вишивка з курганного поховання на Київщині. Вона має смужку з  шовкової тканини, яка прикрашала сорочку з домотканого полотна. Реконструкція вишивки виявляє геральдичну композицію з арками, в яких вміщено зображення птахів і напівпостаті людини. Рисунок має граничну ясність, чіткість і спокійно-розмірений ритм та рівновагу всіх частин. Підвалини язичеської символіки, пов’язаної з культом родючості, захистом людини від злих сил, зумовлюють весь художньо-образний лад цього шитва, що датується серединою XII — початком XIII століть.

Усі ці археологічні знахідки підтверджують, що давньоруська вишивка була улюбленим і поширеним видом декоративного мистецтва як серед знатної верхівки, так і серед простого люду. Майстрині досконало володіли технікою золотної вишивки, широко виявляючи її декоративні можливості, створюючи багату і різноманітну фактуру узорів.

Опубліковано у Про вишивку | Теґи: . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *